Християнські церкви Бога

[ДБ15]

 

 

 

Йосип: син Якова

Частина 2 [ДБ15]

 

(Видання 1.0 20030202-20030202)

 

В результаті голоду брати Йосипа вперше за тринадцять років прийшли до нього в землі Єгипту, щоб просити продовольства. Йосип не відкрився братам відразу, хоча і впізнав їх. Однак, Йосип об'єднується з своїми братами через свого батька.

 

 

 

 

 

 

Christian Churches of God

PO Box 369,  WODEN  ACT 2606,  AUSTRALIA

 

E-mail: secretary@ccg.org

 

 

(Всі права захищені ã 2003 Christian Churches of God, ed. Wade Сох)

(Tr. 2004)

 

Ця робота без змін і пропусків може вільно копіюватися і розповсюджуватися. Вказівка імені і адреси видавця, а також збереження знака авторських прав є обов'язковими. Поширювані копії безкоштовні. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.

 

Ця робота є доступною в Інтернеті за адресою:
http://www.logon.org and http://www.ccg.org

 

 


Йосип: син Якова

Частина 2 [ДБ15]

 


Брати Йосипа приходять до Єгипту

Голод розповсюдився і на інші народи за межами Єгипту, і землі Якова в Ханаані не стали виключенням. Тому, коли Яков побачив, що його десять синів, що залишилися, не збираються йти до Єгипту, де можна було купити продовольства, він запитав їх: «що ви дивитеся? Я чув, що в Єгипті є хліб» (1М 42:1-2).

 

З попередньої статі нам відомо, що сини Якова сказали батькові, що Йосип був розтерзаний диким звіром. Яков не хотів, щоб постраждав його єдиний син, що залишився після смерті Рахіль, і тому вирішив, що решта синів повинна йти до Єгипту, в той час, як Веніямин повинен залишитися з ним (1М 42:3-5).

 

Після прибуття до Єгипту, брати Йосипа з'явилися перед ним і поклонилися, опустивши обличчя до землі. Вони зробили це на знак пошани до поважаної людини. З першої частини оповідання про Йосипа ми пам'ятаємо, що Йосип займав в Єгипті друге місце після фараона. Йосип знав, ким були ці люди, і пригадав сон, який снився йому в дитинстві, коли його брати схилялися перед ним. Цей сон нарешті виконався (1М 42:6-9).

 

Вони ж не впізнали свого брата, оскільки коли вони продали його в рабство, він був ще хлопчиком, тепер же перед ними стояв дорослий чоловік. Він і схожий був на єгиптянина. Вони відчували могутність людини, що стояла перед ними. Йосип хотів признатися в тому, ким він був насправді і обійняти своїх братів. Проте стримався і вирішив зачекати. Помітивши, що його молодшого брата, Веніямина, не було з ними, він вирішив випробувати їх, щоб брати усвідомили свої минулі помилки.

 

Буття 42:9 «Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі!»

 

 

Брати Йосипа заперечували, що були шпигунами, які прийшли в Єгипет для того, щоб повідомити ворожі народи про слабкість землі Єгипту.

 

А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів – брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема” (1М 42:13).

 

Але Йосип продовжував звинувачувати їх. Він знав, що вони не є спостерігачами, але вирішив ствердитися в своїй могутності перед їх очима. Він сказав, що вони не покинуть Єгипет до тих пір, поки до Єгипту не прийде їх молодший брат, що буде доказом того, що вони говорили правду (1М 42:14-16).

 

Після того, як вони пробули під вартою три дні, Йосип дозволив всім окрім одного повернутися додому і відвезти хліб, щоб не допустити голоду в їх сім'ї (1М 42:17-20). Нарешті брати зрозуміли, що їм доводиться пройти через все це в покарання за те, що вони колись зробили з Йосипом. Вони почали згадувати про свою вину, і говорити про те, що через провину у минулому вони можуть позбавитися життя зараз.

 

Буття 42:21-22 І говорили вони один одному: „Справді винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!”

 

Йосип говорив з ними на єгипетській мові, а його брати на єврейському, тому бесіда проходила за допомогою перекладача, людини, яка володіла обома мовами (1М 42:23). Проте Йосип пам'ятав мову свого народу і зрозумів все, що говорили його брати. Йому стало шкода своїх братів, він відійшов, щоб вони не могли його бачити, і заплакав. Коли він повернувся, він вибрав Симеона як полоненого і зв'язав його перед очима братів (1М 42:24).

 

Брати повертаються в Ханаан

Перш, ніж звільнені брати почали своє повернення в землю Якова, Йосип, таємно від своїх братів, поклав їх гроші назад в мішки із зерном. Коли вони зупинилися, щоб розбити табір, один з братів відкрив мішок і побачив в ньому гроші. Він показав їх іншим, і незабаром гроші були знайдені і в решті мішків. Вони злякалися, що їх можуть звинуватити в тому, що вони вкрали гроші, якщо Йосип знайде пропажу (1М 42:25-28).

 

Тільки уявіть жах, який охопив братів, які вирішили, що їм доведеться відповідати за свої вчинки перед другою по могутності людиною в найсильнішій державі в світі! Якщо іноді дуже складно тримати відповідь за свої вчинки навіть перед власними батьками, уявіть, як би важко було відповідати перед главами наших народів!

 

Повернувшись в землю Ханаанську, брати негайно ж з'явилися перед своїм батьком і розказали йому про все, що відбулося з ними в Єгипті. Яков теж злякався, побачивши в їх мішках гроші. Оскільки Йосипа і Симеона батько вважав вже мертвими, тепер з рештою братів повинен був відправитися до Єгипту і Веніямин. Рувим, як старший з братів, переконав батька, що він сам буде піклуватися про молодшого брата, і що Веніямин повернеться з ним, навіть ціною життя власних дітей Рувима (1М 42:29-36).

 

Буття 42:37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб’єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе”.

 

Переконаний в тому, що Веніямина в подорожі може підстерігати небезпека, Яков цього разу не дозволив йому йти з ними (1М 42:38). Знаючи про те, як люблять нас наші батьки, і як Бог любить своїх дітей, дуже легко уявити собі, як важко було Якову піддавати Веніямина смертельним небезпекам, особливо враховуючи те, що Яков вже вважав двох синів загиблими.

 

Проте, коли голод продовжував посилюватися, у Якова вже не залишалося іншого виходу, як дозволити Веніямину відправитися до Єгипту з братами, щоб добути продовольства. Тепер відповідальність за безпеку молодшого брата узяв на себе Юда. Він пообіцяв, що у випадку, якщо щось відбудеться з Веніямином, вина ляже тільки на нього (1М 43:1-9).

 

Пам'ятаєте, хто в сім'ї Якова, коли він був молодше, навів на них прокляття? Грунтуючись на попередніх статтях і самій Біблії, що, за словами Бога, може відбутися, якщо накликати на себе прокляття?

 

Нарешті, Яков згодився на те, що Веніямину доведеться повернутися з іншими до Єгипту, оскільки з голоду страждали його діти і онуки. Проте, щоб вони не йшли до Єгипту з порожніми руками, він послав в дар фрукти, бальзам, мед, спеції, ладан, горіхи фісташки і мигдаль (1М 43:10-11).

 

Разом з цими дарами брати узяли з собою удвічі більше грошей, ніж вперше. Батько також сказав їм повернути гроші, які вони знайшли в своїх мішках, оскільки вони виявилися там очевидно через непорозуміння (1М 43:12-13).

 

Перед тим, як вони відправилися в дорогу, Яков проголосив: «А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, - певно стратив сина свого» (1М 43:14). На цій стадії голоду Яков зрозумів, що якщо запаси продовольства не будуть поповнені, то помре набагато більше людей, ніж у нього синів. Призвавши на себе бездітність, і будучи готовим втратити Веніямина, посилаючи синів до Єгипту, Яков продемонстрував бажання принести в жертву Веніямина, щоб ті, що залишилися, в сім'ї змогли вижити в майбутньому.

 

Коли Йосип побачив, що брати повертаються з Веніямином, він велів начальнику свого будинку заколоти тварину для бенкету, який відбуватиметься в його будинку. Коли братів провели в будинок Йосипа, вони злякалися того, чим це може їм загрожувати. Вважаючи, що причиною можуть бути гроші, знайдені ними в мішках з хлібом, вони звернулися до начальника дому Йосипа, щоб все пояснити. Знаючи про все, він постарався переконати братів в тому, що вони тут з більш приємної причини (1М 43:15-23).

 

Після того, як вони омили ноги, забруднені після подорожі, випили води і дали корму ослам, брати приготували дари до приходу Йосипа опівдні (1М 43:24-25).

 

Коли Йосип прийшов, вони принесли йому дари від Якова. Він запитав їх про батька, і брати відповіли, що він був ще живий і в добром здоров'ї. Коли вони поклонилися йому, Йосип впізнав свого молодшого брата Веніямина і заговорив з ним: «Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!» Йосипу раптово захотілося обійняти Веніямина. І знов він віддалився, щоб приховати свої відчуття, так само як і своє справжнє ім'я. Коли Йосип повернувся, всі вже сиділи за столом, згідно своєї національної приналежності і положення в сім'ї (1М 43:26-33).

 

Єгиптяни вважали для себе мерзотою їсти з Євреями, і тому вони сіли окремо від сім'ї Йосипа. Брати Йосипа здивувалися тому, що начальник будинку, який не знав їх сім'ї, розсадив їх згідно їх первородству і віку. Але їм показалося цікавим і те, що частка Веніямина за столом була в п'ять разів більше їх часток (1М 43:34).

 

Якщо ми звернемо увагу на цей факт, ми повинні пригадати про значущість числа п'ять в Біблії. В Біблії число п'ять часто згадується у зв'язку з чудовою благодаттю, що дається без випробувань. Веніямин був вільний від тих випробувань, які випали на частку його братів по батькові, а у зв'язку з цим перевага, яку надавав Йосип своєму рідному брату перед зведеними, так само представляє величезну важливість.

 

Судячи за прикладом, даному нам Богом Батьком, ми бачимо, що ні Йосип, ні ми з вами не зможемо стати «неупередженими», як Бог (Дії 10:34). Навіть на прикладі життя Йосипа ми бачимо, що заздрість і злість, що народилася у його братів через те, що батько виділяв його більше за інших, спричинили за собою спокусу убити Йосипа.

 

Чаша Йосипа

Другим випробуванням для братів стало те, що Веніямин був звинувачений в лиходійстві,що каралося смертю. Щоб мати для цього нагоду, начальник дома, повертаючи гроші братам в їх мішки, поклав в мішок Веніямина срібну чашу Йосипа. Коли ж брати удосвіта сіли на ослів і відправилися в дорогу, за ними пішов начальник удома Йосипа. Коли він наздогнав їх, він звинуватив братів в тому, що вони вкрали річ, що належала його доброму хазяїну (1М 44:1-8). Вони відкинули звинувачення із словами:

 

«у кого з рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові» (1М 44:9).

 

Вони швидко відкрили свої мішки для огляду, щоб довести свою невинність. Він обшукав всі мішки, починаючи від мішка старшого брата, закінчуючи мішком молодшого брата Веніямина, де і виявилася срібна чаша. Згідно існуючої тоді традиції, сильні емоції спричиняли за собою розривання на собі одягу. Вони відчували свою вину і страх за життя свого молодшого брата, рівно як і за свою власну. І знову вони були вимушені мати справу з Йосипом, і брати повернули назад (1М 44:10-13).

 

І знову вони покірливо поклонилися Йосипу, визнаючи себе в його владі, а також свою вину за його срібну чашу. Бачивши їх приниження, Йосип сказав їм: «Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті» (1М 44:14-17).

 

Срібна чаша була знайдена у Веніямина, який тепер ризикував стати рабом Йосипа, який фактично був правителем Єгипту. Брати дуже гостро відчули свою вину, оскільки те, що зараз відбувалося з Веніямином, нагадало їм те, як вони в молодості поступили з Йосипом. Що б зробили ви на місці братів Веніямина?

 

Юда намагається врятувати Веніямина

Для Юуди відповідь була очевидна. Він боявся, що любов до нього батька закінчиться, і на його голову ляже прокляття, якщо він не поверне Веніямина в Ханаан. Юда наблизився до Йосипа, щоб повідати йому всю історію того, що відбулося (1М 44:18-32). Потім Юда благав Йосипа про прощення.

 

Буття 44:33-34 „А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька”.

 

Йосип відкривається своїм братам

Саме Юда грав значну роль в тому, що Йосип був викрадений і проданий в рабство. Коли Йосип почув, що Юда готовий віддати своє життя за свого молодшого брата, його серце стало лагідним і він заплакав при всіх, хто був там. Коли його слуги єгиптяни покинули кімнату, Йосип сказав своїм братам, ким він був насправді (1М 45:1-4).

 

Після такого повного сліз возз'єднання Йосип сказав, що він прощає своїм братам те, що вони продали його в рабство. По волі Божої він прийшов сюди, де став другим після фараона правителем і зміг зберегти життя багатьох людей під час голоду (1М 45:5-8).

 

Коли фараон дізнався від своїх слуг про те, що прийшли брати Йосипа, він із слугами дуже цьому зрадів. В результаті він наказав Йосипу відіслати своїх братів в Ханаан з тим, щоб вони узяли Якова і все, що йому належало, і повернулися до Єгипту. Фараон був готовий віддати Якову кращі землі в Єгипті, відомі як «тук землі». Йосип виконав те, що сказав йому фараон (1М 45:9-21).

 

Йосип дав своїм братам по зміні одягу, а Веніямину дав п'ять змін і триста срібних монет. Батькові ж Йосип послав десять ослів, нав'ючених кращими товарами Єгипетськими, і десять ослиць, нав'ючених зерном, хлібом і запасами для подорожі (1М 45:22-24).

 

Ці осли є важливими не тільки у фізичному значенні, але і в символічному значенні. Символіка чисел, що використовується в Біблії, зараз може бути ще досить важкою для розуміння, проте, вона стає дуже важливою, коли мова піде про задум Божий і про календар Бога.

 

Число десять як правило є символом завершеності і нового початку. Число два, як у випадку з ослами і ослицями, символізує відмінність. Цілком імовірно, що той факт, що Йосип посилав ослів в кількості десяти, є символічним підтвердженням для його батька Якова того, що його син дійсно живий і готовий знов возз'єднатися з своєю сім'єю.

 

Повернувшися в землю Ханаанську, брати Йосипа сказали батькові, що їх брат живий і є фактичним правителем Єгипту. Спочатку Яков не повірив їм, ймовірно тому, що пам'ятав про їх обман, коли вони сказали, що він був розтерзаний диким звіром ще в ранній юності. Проте, коли Яков побачив ослів і все, що було прислане з ними з Єгипту, батько повірив, що його син був дійсно живий. Ця новина зробив Якова щасливим. Яков сказав своїм синам, що вони повинні без зволікання йти до Єгипту, щоб Йосип мав нагоду побачити сина перед смертю (1М 45:25-28).

 

Цей приклад з життя Йосипа учить нас, що ми не повинні віддавати кому-небудь перевагу, будь то наші батьки, або рідні брати або сестри, як Яков по відношенню до Йосипа, а Йосип по відношенню до Веніямина. Ми не повинні ставити під сумніви знаки, які нам дає Бог в снах, а також ті шляхи, які Він використовує для досягнення Своєї мети, оскільки іноді вони здаються нам такими, що не мають сенсу. Нарешті, не слід сліпо піддаватися своїм емоціям, як піддавалися їм брати Йосипа у стосунках з ним, оскільки всі наші дії і вчинки завжди мають наслідки.

 

Подорож Якова і його синів до Єгипту

Отже Яков з своїми синами і їх сім'ями, а також всім своїм майном рушили в дорогу. В дорозі Якову було бачення, в якому Ангел Єгова говорив йому не боятися йти до Єгипту, оскільки все відбувається по волі Божій (1М 46:1-3).

 

Йосип, почувши, що батько йде до нього, відправився в Ґошен, щоб зустріти його. Тільки уявіть собі ту радість, яку відчував Яков, побачивши свого сина через стільки років, особливо якщо врахувати, що він вважав його загиблим. Обидва вони плакали від щастя. Тепер Яков був готовий померти, оскільки він ще раз зустрівся з сином (1М 46:29-30).

 

Йосип велів братам сказати фараону, що вони звикли до роботи пастухів. Єгиптяни, в більшості своїй, не любили людей, які виконували подібну роботу, оскільки тварин вони вважали священними (1М 46:31-34).

П'ять братів з'явилися перед фараоном, який, взнавши, що вони були пастухами, сказав Якову поселитися в землі Ґошен. Це місце було якнайкращим для випасу худоби, самі єгиптяни неохоче жили там, тому Йосип був дуже радий, що для його сім'ї все склалося найкращим чином (1М 47:1-6).

 

Потім Йосип привів свого батька до фараона, і той був дуже шанобливий по відношенню до Якова. Коли фараон поцікавився його віком, Яков відповів, що йому було 130 років (1М 47:7-9). Після цього Йосип поселив свого батька, братів і їх сім'ї в Ґошені. Він також поклопотався про те, щоб їм було удосталь їжі (1М 47:10-12).

 

Голод продовжується

А тим часом голод продовжувався, а у людей вже не було грошей, щоб платити Йосипу за хліб. Це так само свідчить про те, що вони недостатньо підготувалися до важких часів, відкладаючи гроші на чорний день в період достатку (1М 47:13-15).

 

Люди були голодні і із сльозами просили хліба. Йосип сказав їм, що вони можуть приводити своїх тварин і обмінювати їх на зерно. Але скоро і тварин не стало, і вони знов звернулися про допомогу. На цей раз вони віддавали фараону за зерно свою землю. Через голод всі землі скоро були продані. Люди були вимушені переселятися в міста, де їх могли погодувати до тих пір, поки голод не закінчиться. Єдина земля, яка залишилася непроданою, була земля, що належала Єгипетським священикам. Вони одержували певну кількість їжі від фараона (1М 47:16-22).

 

Після того, як важкі часи пройшли, людям було видано зерно щоб засівати їм землю. Після збору врожаю вони повинні були віддати п'яту частину царю. Решта належала їм. Люди зраділи цьому, оскільки таким чином вони були врятовані з голоду. Як і говорив Йосип, важкі часи пройшли і знов на землю прийшов дощ (1М 47:23-26).

 

Яков благословляє дітей Йосипа

Батько Йосипа і його брати прожили в Єгипті вже близько сімнадцяти років, коли до Йосипа дійшла звістка, що його батько дуже хворий. Він узяв своїх синів, Єфрема і Манасію, і відправився до батька. Яков сказав Йосипу, що колись Ангел сказав йому, що його син породить великий народ, і земля Ханаанська належатиме нащадкам Якова (1М 48:1-4).

 

Потім Яков сказав Йосипу, що хотів би покласти руки на його синів, з тим щоб вони могли розділити з іншими його синами благословення і заповіт, даний Богом. Цим він хотів запевнитися в тому, що Єфрем і Манасія повернуться в лоно сім'ї і не змішаються з Єгипетським народом (1М 48:1-5).

 

Яков благословив Йосипа і його синів і сказав Йосипу, що Бог буде з ним, після чого попросив після смерті відвезти його в землю його батьків (1М 48:21-22). Потім Яков благословив і решту своїх дітей (1М 49:1-2). Після цього він востаннє зітхнув і помер (1М 49:29-33).

 

Йосип ліг на обличчя свого батька, і плакав над ним, і цілував його. Потім він наказав єгиптянам приготувати тіло для поховання. Бальзамування тривало сорок днів, потім наступив час трауру. Коли все це закінчилося, Йосип виклопотав у фараона дозвіл відвезти тіло батька в Ханаан, оскільки він присягнувся Якову, що виконає це його прохання. Фараон сказав йому йти і виконати волю батька. Брати Йосипа, всі слуги фараона, старійшини його будинку, а також старійшини Єгипту – всі пішли з ним. Коли вони дісталися до місця, знов наступив траур, який продовжувався сім днів. Потім всі повернулися до Єгипту, знаючи, що воля батька була виконаною (1М 50:1-14).

 

Після всього цього Йосип остаточно примирився зі своїми братами. Нарешті всі їх непорозуміння залишилися позаду. Він пообіцяв братам, що забезпечить їх і їх сім'ї всім необхідним (1М 50:15-21). Йосип не хотів помсти за те зло, яке заподіяли йому брати. Так і ми не повинні мститися тим, хто заподіює нам біль. Бог сам зробить це за нас, якщо ми довіримося Йому.

 

Смерть Йосипа

Йосип продовжував жити в Єгипті з своїми братами і їх сім'ями до своєї смерті. Вже на смертному одрі він сказав, що Єдиний Істинний Бог буде з ними і виведе їх з Єгипту (1М 50:15-26). Йосип не забув Божого заповіту (1М 15:16; 46:4; 48:21). Він також узяв з своїх братів клятву, що коли Бог виконає Свою обіцянку, вони повинні будуть забрати його кістки з Єгипту. З Біблії ми знаємо, що Мойсей дійсно забере кістці Йосипа декілька сот років потому (2М 13:19). Яков, вмираючи, просив своїх синів про те ж саме (1М 47:29-31).

 

Йосип прожив сто десять років. Його тіло забальзамували і поховали в Єгипті. Єгиптяни вважали таке довге життя чудовим благословенням.

 

Ми сподіваємося, що після читання цієї статті ви зрозумієте, які випробування і який шлях пізнання довелося пройти братам Йосипа. Ці уроки можуть бути актуальними і для нашого життя, наших відносин з людьми, а так само для рішень, які ми приймаємо протягом всього нашого життя.

 

 

 

q